Дзеркало душі

Наближається Новий Рік, але ж мені і у старому дуже добре...не хочу інщого((( свята не хочу і того галасу що буде під вікнами, чи не можна тихенько усім хто хоче його святкувать, а мені не заважати спатки...

Шось із креативністю в мене не дуже( наче купа ідей, коли думаєш має все так гарно вийти, а виходить як у дитини в першому класі, певно творчість то таки не моє...і я то у людей все так гарно виходить?

Піду готувати чілі кон карне, як у SIM'sах:) маю надію на те, що буде смачно.

Дивно воно якось, то не встигаєш читати, то купа часу, а в ній жодного нового посту %)

Немає більше слів,
Нема кохання.
Ти щось нерозумів,
Або нема бажання.

Частіше стає сумно.

Тікаю десь далеко.

Все, це кінець, напевно...

Цікаво, звідки у людей беруться ідеї? Особливо у якихось винахідників там чи художників, чи письменників, але не тих хто пише щось типу ессе, а таких значних, світових класиків. А особливо цікаво, як потім вони все це відтворюють, бо от в мене якщо прийшла ідея в голову, а я її не запишу чи не розвину зразу, я потім забуваю деталі і для чого і як воно хотілось і потім вже виходить далеко не те, але ж от шедеври створюються не за одну мить...як це все виходить просто загадка...


P.S. А ще я хощу м'яса, страшенно, такого б мені зараз велитенського шашличка...ех...
P.P.S. А ще хочу аерогриль собі, прикольна така штука...от би в ній готувати м'ясо;)

Ненавижу любовь, от нее же одни страдания(

Шось дуже великими кроками наближається до нас зима, а з нею Новий Рік і сесія...а воно тільки розслабився під час карантину і так все якось повільно, меланхолічно...

А ще невідомість майбутнього починає гложити все більше...треба шото думати собі.

А от люди вони ж якось живуть собі спокійнісінько, роблять, народжують малих спиногризів, заводять песиків...і як вони до цього дійшли.

Мені б ото маленьку хатиночку десь за містом і маленький чемоданчик великих купюр...

Большая скука...лень...последняя неделя карантина...

Что то меня пугает то, что начнется после затяжных каникул...хочется покоя, любви, нежности и счастья...

А таки День Народження це класно) Квіти, подарунки, вітання...

Ну от і в мене День Народження, приймаю вітання;)

Все ж таки це свято мені подобається, бо воно моє) і все для мене)

Нарешті настали вихідні)
Цей триденний робочий тиждень закінчився, такого ще дурного тижня за весь семестр не було((

І взагалі в мене День Народження скоро) хочу свята, а все якось не так) хоча певно відпочину від всього і буде все знову путьом)

Щось я давненько нічого сюди не писала...буденні клопоти...

Щось навчання зовсім не йде...зате мені хочеться гуляти, малювати, все що завгодно крім того, щоб вчитись)) ех...

Осенняя серия игры "Что? Где? Когда?". Третья игра просто отличная, как в принципе все игры с командой Балаша Касумова. А вот команда Козлова уже наверно отыграла свое, что то с каждым разом их игры все унылее и унылее...

Ждем теперь финальной игры этой серии)))

А вот осень не так и плоха опять же по телеку идут любимые передачи, эта и Прожекторперисхилтон:)

А сьогодні справжня осінь) похмуро і листя вже багато...кайф)
І круто не ходить в універ)) і взагалі байдикувати це круто (до певної міри звичайно)
А ще дивитись "Що? Де? Коли?", це моя улюблена передача) я так радію коли її дивлюсь.
І пости в мене були похмурі деякий час, а тепер будуть радісні)

Всім вдалого дня!

Життя минає з кожною хвилиною...пропливає повз мене не лишаючи сліду...

Хочеться змін, але куди чи яких не знаю, тож слухаю такі приємні іспанські мотиви і думаю про сонячний берег та море...чи сонячний ранок у горах, коли сніг на сонці блищить і  аж сліпить очі)

Зазвичай у цей час я вже дуже хочу спати і вирубаюсь тільки видається можливість лягти спати...

А сьогодні настрій зовсім інший і якби не так холодно було ночами, я би зрадістю гуляла нічними вулицями міста аж до самого ранку...зустріла би світанок десь біля Дніпра...а замість цього моє бажання
перетвориться на просте споглядання стелі у гуртожитку...як він мені вже набрид(

Я тут дійшла висновку, що дуже люблю свою спеціальність (хто б мені ще роботу по ній запропонував:))

От вчора я все ж таки пішла на виставку "Здравоозранение - 2009". От там кайф) купа всілякої апаратури, все таке гарнюсіньке) все можна пощупати, подивитись, купити ;) і всі такі дядечки солідні ходять. Взагалі розумієш, що медицина не стоїть на місці, то лікарі туплять) ліняться. От ті хто проектує прилади вже так усе зробили, щоб лікарі тільки тицнули на кнопочку, глянули на гарнюсіньку картинку і поставили діагноз, але як то кажуть "ми не шукаємо легких шляхів". Була презентація УЗ сканеру, сидить лікар і у бажаючих перевіряє щитовидну залозу, а на екрані все розмито, нічого не розібрати, купа артефактів повилазила, стою і дивусь, що вона там бачить) а тут до мене вже дядечка питається чи я інтереуюсь їхнім приладом, може купити хочу) а я ж і питаю, чого ж такий прилад поганий, він мені каже, що ні прилад дуже кльовий, кажу, та де ж там дивіться: он псевдозображення, мертва зона...ппц, і чому немає кольору? він та ні все є то лікарю так зручніше о_О тоді питається нафіга розробники то все вигадують, не хай старими користуються і зручніше і дешевше) і люди менше житимуть))) бо на одному чоловіку вона перевіряла ту несчасну залозу хвилин 10, хоча в приладі є така кнопочка по якій клікаєш і зображення запам"ятовується - потім сиди і дивись, нащо ж людину мучати, це не безпечно((((
А от порадували прилади для біопсії, їх на болгарському перці демонстрували) прикольно, можна біло самому щось у перця відхватити для дослідів...
Загалом все дуже сподобалось, окрім корейських компаній у яких все таке гарненьке, а розпросити щось не вийшло бо вони не розуміли жодної з мені відомих мов)) а англійську знали на рівні моєї, тож виспросити щось окрім їхніх справ не вийшло( чи то може я таке тупеньке..хз

От все наче й добре, настрій досить не поганий, але ця совість, ну чому їй не спиться? 

Проводити вихідний день самій з собою...я почуваюся старою і нікому не потрібною людиною((
Мені погано, дуже погано, хочу до мами....